схема будови земної кори

Земна кора

схема будови земної кори

БУДОВА ЛІТОСФЕРИ

ЛІТОСФЕРА 

це тверда, кам'яна оболонка Землі товщиною 50 200 км.

 

"ЛІТОС" — КАМІНЬ

 

"СФЕРА" — КУЛЯ, ОБОЛОНКА


Тектоніка

(з грец.,«будівельний»)

розділ геології, предметом вивчення якого є

  • структура (будова) твердої оболонки Землі земної кори чи її тектоносфери (літосфера + астеносфера)
  • історія руху, який змінив цю структуру.

земна кора складається з великих блоків - літосферних плит.

літосферні плити

Найбільші тектонічні плити

Назва плити

Площа км²

Зона покриття

Євразійська плита

67,8

Азія та Європа

Африканська плита

61,3

Африка

Північно-Американська плита

75,9

Північна Америка та північно-східний Сибір

Південно-Американська плита

43,6

Південна Америка

Антарктична плита

60,9

 Антарктида
ІндоАвстралійська плита

47,2

Австралія

Тихоокеанська плита

103,3

Тихий океан


площа материків у межах тектонічних плит

Назва

Евразія

Африка

П-н. Америка

П-д. Америка

Антарктида

Австралія та Океанія

Площа

млн км2

Без о-вів

53,44

29,22

20,36

18,13

12,40

7,63

З о-вами

56,19

30,32

24,25

18,28

13,98

8,89


Рух літосферних плит

рух літосферних плит

рух літосферних плит



схема столкновения литосферных плит.

Горизонтальні рухи земної кори



эндогенные процессы Земли

Морфоструктурний рельєф суші

ендогенні (внутрішні процеси)


скид-це
скид

Скид — зміщення блоків земної кори один щодо одного вздовж розлому.

 

Скиди можуть комбінуватися попарно, утворюючи западини - грабени або виступи - горсти.

грабен-це
грабен

Грабен (з нім. «грабен» — рів (западина) — просіла ділянка земної кори по крутих краях якої виділяються підняття.

 

Зазвичай виникають у результаті виникнення розтягуючих сил біля піднятих ділянок землі (під впливом цього відбувається просідання грунту і утворюється провал пластів породи).

Завширшки грабени можуть превищувати сотні кілометрів, протяжністю—більш 10км

Найвідомішими та яскраво вирізняючими є грабени Східної Африки:

⇒Танганьїка

⇒Ньяса

Найбільшим грабеном на территорії Євразії є:

⇒улоговина озера Байкал (Баргузинська западина)

горст-це
горст

Горст (височина)— піднята, зазвичай витягнута ділянка земної кори, обмежена круто нахиленими «розломами», утворена в результаті тектонічних рухів.

Сукупність горстів утворюють гори з плоскими верхівками, довжиною у сотні, завширшки з десятки кілометрів, висота може сягати декількох тисяч метрів.

⇒гірський хребет Сьєрра-Невада (Іспания)

⇒Шварцвальд (Німеччина)

рифт-це
рифт

Рифт— сукупність западин, які займають велику за площєю територію.

Континентальні рифтові зони призводять до натяжіння материкової земної кори та утворенню нового океану.

Наприклад Східно-Африканска рифтова система:

⇒регіон Афар/Ефіопія (поблизу Червоного моря)

Авлакогени—рифти, які закінчили свій розвиток, не утворивши океан.

Зазвичай у таких районах знаходяться великі поклади корисних копалин

⇒Донецький прогин (девон/поклади кам'яного вугілля)



Землетруси

Сейсмічними поясами Землі називаються зони зіткнення літосферних плит, що становлять нашу планету. Ключовою характеристикою цих прикордонних зон є підвищена рухливість і, як наслідок, висока вулканічна активність. 95% всіх землетрусів, що відбуваються на планеті, поширені у сейсмічнмх поясах. Власне, це зони прояву активності земної кори, що у вулканічних процесах, землетрусах і гороутворенні.

Протяжність поясів величезна: вони оперізують земну кулю на тисячі кілометрів, пролягають суходолом і океанічним днем. На сьогодні в географічній науці прийнято виділяти два сейсмічні пояси: Середземноморсько-Трансазіатський – широтний пояс, що простягся вздовж екватора – і Тихоокеанський – меридіональний, що йде перпендикулярно до широтного.

 

Средньоземноморсько-Трансазіатський пояс

 

Пояс проходить Середземним морем й прилеглими до нього південно-європейськими гірськими масивами, а також горами Північної Африки та Малої Азії. Далі він тягнеться хребтами Кавказу та Ірану, через Середню Азію, Гіндукуш до Куень-Луня та Гімалаїв.

 

Найбільш активними у сейсмічному відношенні зонами Середземноморсько-Трансазіатського поясу є зона Румунських Карпат, Ірану та Белуджистану. Від Белуджистану зона сейсмоактивності тягнеться до Бірми. Досить сильні удари нерідко бувають у Гіндукуші.

 

Зони підводної активності пояса розташовані в Атлантичному та Індійському океанах, а також частково в Північно-Льодовитому. Сейсмічна зона Атлантики проходить через Гренландське море та Іспанію вздовж Середньо-Атлантичного хребта. Зона активності Індійського океану через Аравійський півострів йде дном на південь і південний захід до Антарктиди.

 

Тихоокеанський пояс

 

Понад 80% всіх землетрусів Землі посідає саме Тихоокеанський пояс. Він проходить гірськими ланцюгами, що оперізують Тихий океан, дном самого океану, а також островами його західної частини та Індонезії.

 

Східна частина пояса величезна і тягнеться від Камчатки через Алеутські острови та західні прибережні зони обох Америк до Південно-Антильської петлі. Північна частина пояса має найбільшу сейсмічну активність, яка відчувається в Каліфорнійській ланці, а також у районі Центральної та Південної Америки. Західна частина від Камчатки та Курил тягнеться до Японії і далі.

 

Східна гілка пояса сповнена звивистих і різких поворотів. Вона бере початок на острові Гуам, проходить до західної частини Нової Гвінеї і різко повертає Схід до архіпелагу Тонга, від якого бере крутий поворот на південь. Що коливається південної зони сейсмічної активності Тихоокеанського пояса, то на даний час вона вивчена недостатньо.

 

Сейсмічні хвилі

 

Сейсмічні хвилі – це енергетичні потоки, які розходяться земною поверхнею від епіцентру землетрусу чи штучного вибуху. Основними видами хвиль є об'ємні та поверхневі. Об'ємні хвилі – найпотужніші – вони рухаються в надрах землі, тоді як поверхневі хвилі йдуть лише поверхнею.

 


фото сейсмографу
прилад для регістрації землетрусів
найсильніші землетруси інфографіка

Вулканізм

Блок-діаграма

будови вулкана центрального типу (стратовулкана):

 

1 - неактивний конус;

2 - фумарола;

3 - другорядне вулканічне жерло;

4 - жерло;

5 - кратер;

6 - хмари попелу;

7 - вулканічні бомби;

8 - конус вулкана;

9 - прошарки попелу (туф);

10 - прошарки застиглої лави;

11 - потоки лави;

12 - магматичний осередок


 

  знайди на мапі!

 

номенклатура вулкани

Вулкан

Висота, м

Місцерозташування

Рік останнього виверження*

Льюльяйльяко (Юяйяко)

6723

Чилійско-Аргентинскі Анди

1877

Котопахі

5897

Екваториальні Анди

1940

Орісаба

5700

Мексиканське нагір'я

1687

Попокатепетль

5452

Мексиканське нагір'я

2012

Ключевська Сопка

4750

п-ів Камчатка

2023

Мауна-Лоа

4170

О. Гаваї

1984

Камерун

4070

Камерун

2000

Ерджіяс

3916

Туреччина

I до. н.е.

Еребус

3794

Антарктика, о. Росса

2011

Фудзіяма

3776

Японія, о. Хонсю

1708

Кроноцька Сопка

3582

п-ів Камчатка

2007

Корякська Сопка

3456

п-ів Камчатка

2008

Етна

3340

Італія, о. Сицилія

2013

Шивелуч

3283

п-ів Камчатка

2008

Плоский Толбачик

3085

п-ів Камчатка

2013

Авачинська Сопка

2741

п-ів Камчатка

1991

Алаїд

2339

Курильскі о-ви

1996

Гекла

1491

Ісландія

2000

Монтань-Пеле

1397

О. Мартініка

1932

Везувій

1277

Апеннінський п-ів

1944

Стромболі

926

Італія

2012

Кракатау

813

Індонезія

2011

* за станом на 2023 рік


Різновиди вулканів

Вулканологи часто запитували, які бувають вулкани? Під час досліджень виділили кілька видів.

  1. Діючи. Жерло вулкана вважається чинним, якщо воно постійно або періодично викидає магму, і цьому явищу є документальні підтвердження. Якщо викиди ніде не зафіксовані, але вулкани активно виділяють гарячі гази та киплячі фонтани, їх також відносять до цього типу.
  2. Заснули. Вулкан називають сплячим, якщо про його виверження немає жодних зафіксованих відомостей, але разом з тим він зберіг свою форму і під ним постійно відбуваються невеликі землетруси та струси, а в магматичний осередок надходять нові порції магми. При цьому відомо чимало випадків, коли вулкани мовчали понад тисячу років, а потім прокидалися та відновлювали свою активну діяльність.
  3. Згаслі. Згаслі (стародавні) вулкани активно працювали в далекому минулому, але зараз сильно зруйновані, розмиті і не виявляють жодної вулканічної активності, а літосферні плити в цьому районі абсолютно нікуди не рухаються. Прикладом згаслого вулкана може бути гора, де розташована столиця Шотландії: за припущення вчених, востаннє він вивергав лаву понад 300 млн. років тому назад (динозаври на той час ще не існували і близько).
  4. Тріщинні. Лава далеко не завжди виривається з гори з шумом та вибухами. Якщо вона знаходить легший вихід на поверхню, то витікає абсолютно безшумно (таке явище можна спостерігати, наприклад, на Гавайських островах), і розтікається величезною територією. Після того, як лава охолоджується, вона трансформується в твердий кам'яний шар (базальт). При цьому після кожного наступного виверження його товщина значно збільшується (нерідко до 10 метрів за раз). Такі типи вулканів називають лінійними (тріщинними) та їх виверження характеризує спокійний характер.
  5. Центральні.Вулкани бувають і центрального типу. Саме він видає найбільшу кількість шуму, вибухів, а наслідки його діяльності як для людей, так і для довкілля бувають досить плачевними. Його характеризує центральний канал (жерло вулкана), що виводить на поверхню магму. Закінчується він розширенням (кратером), яке згодом, зі зростанням вулкана, поступово переміщається нагору. Досить часто у кратері такої гори утворюється озеро, що складається з рідкої лави. Якщо ж магма складається з в'язкішої консистенції, жерло вулкана вона закупорює дуже міцно, що надалі призводить до надзвичайно сильних викидів.

Мерапі – індонезійске прокляття

 

Розташований на південній стороні індонезійського острова Ява, знаменитий і досить молодий вулкан Мерапі є одним з найбільших і найпотужніших у всьому світі. Його висота складає 2914 метрів, а сам він став справжнім прокляттям для найближчого міста Джокьярта. Ця «вогненна гора» регулярно виявляє свою активність. Кожні 7 років відбувається велике виверження вулкана, і приблизно 1 раз на півроку варто очікувати на дрібне.

 

Пари диму щодня піднімаються вгору з кратера, наче нагадують мешканцям околиць про можливу небезпеку. Одне з найтрагічніших вивержень вулкана Мерапі слід датувати 1672 (1673) роком. Потужне виверження стерло з землі величезну кількість поселень острова Яви, перенаправило близько 10 річок і призвело до загибелі значної частини жителів.

Велике виверження Мерапі відбулося і 1906 року. Воно характеризувалося руйнуванням конуса вулкана. Вибух, який порушив цілісність оболонки, було чути на сотні кілометрів. У ХІХ столітті вулканологами було зафіксовано дев'ять великих вивержень вулкана Мерапі. У ХХ столітті їхня кількість перевищила показник 15.

Одне з останніх знаменитих вивержень вулкана, що діє, сталося наприкінці 2010 року. Зважаючи на надзвичайний стан, з прилеглих територій було евакуйовано близько 80000 осіб, але жертв уникнути все ж таки не вдалося, загинуло понад 100 осіб.

Сакура-дзіма – не дрімаючий.

Це діючий вулкан і розташований на південній стороні японського острова Кюсю, поблизу мальовничого міста Кагосіма. Висота вулкана сягає 1118 м, яке активність з 1955 року припиняється: потужне виверження може статися будь-якої миті. Одне з найсильніших було зафіксовано у 1914 році.

З цього моменту острів Кюсю став з'єднаним з материком магматичною породою, що вилилася з жерла Сакуразими. Цей перешийок перетворився на своєрідну стежку, знамениту серед туристів та вулканологів, які час від часу навідуються до жерлу вулкана. Що стосується жителів Кагосіми, вони звикли до неспокійного сусідства з вулканом, що діє, проводять регулярні навчання на випадок термінової евакуації.

За самим кратером встановлено безперервне відеоспостереження за допомогою високоточної апаратури, яка чуйно вловлює всі зміни гори-велетня та передає їх місцевим дослідникам. У разі будь-яких змін вони негайно сповіщають владу.

Єллоустоун – американський "ящик Пандори"

 

В американському штаті Вайомінг, в самому серці Єллоустоунського національного парку знаходиться імовірно найпотужніший вулкан у світі. Його висота сягає 3142 метри.

В останні роки відзначається підвищення активності знаменитого американського вулкана, яка проявляється у перегріванні розташованих на його схилах гейзерів. Деякі їх замість води викидають вгору потужні потоки геотермальних пар. З 2006 року відзначається невелике підняття ґрунту одразу у кількох місцях. Це ще раз підтверджує здогади, що вулкан переходить у стан, що діє.

За даними вулканологів, Єллоустоунський монстр вже мав 3 найбільші виверження за весь час свого існування. Приблизні часові проміжки між ними становлять близько 600 000 років.

Попокатепетль – приваблива таємність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У штаті Пуебла, на неосяжних мексиканських просторах, розкинувся один із найбільш загадкових і непередбачуваних вулканів, що діють. Його висота складає 5452 метри, а назва в перекладі з мови оригіналу означає "пагорб, що димиться". Довгий час цей вулкан не становив великої загрози для латиноамериканської країни і вважався повністю згаслим. Однак з кінця XX століття він відкрито заявив про своє швидке пробудження.

Ідеальна форма конуса, бездонний еліпсоподібний кратер, рівні вертикальні стіни. над усім цим геометричним пишнотою періодично з'являються великі клуби диму. За останні 600 років вулканологами було зафіксовано близько 25 досить потужних викидів лави з надр Попокатепетля. Одне з останніх слабких вивержень вулкана, що діє, припало на червень 2011 року. У разі серйознішого вибуху наслідки можуть бути катастрофічними.

Везувій – жива легенда.

Діючий і надзвичайно потужний вулкан Везувій знаходиться неподалік італійської провінції Наполі. Його висота складає 1281 метр. А сам він вважається одним із найбільших в Апенінській гірській системі. Візуально являє собою 3 поєднані конуси, які можуть багато розповісти про минуле цього знаменитого європейського вулкана.

Основний конус був створений за допомогою взаємного нашарування туфу та застиглої лави. Він знаходиться посередині між зовнішнім дугоподібним валом Монте-Сомма і внутрішнім тимчасовим конусом, який зникає при нових потужних виверженнях і з'являється знову. Везувій – вулкан, який увійшов до історії як причина знищення Стабії, Геркуланум та Помпей у 79 році. За весь термін його існування зафіксовано понад 80 потужних вивержень. Останній раз знаменитий вулкан активно діяв у 1944 році, що завдало серйозних руйнувань довколишнім територіям.

Ньїрагонго – великий та безжвльний.

Найактивніший, найбільший і найнебезпечніший вулкан африканського континенту – Ньірагонго. Усього за 150 років він вивергався понад 30 разів. А в деяких випадках вулканічна активність тривала кілька місяців і навіть років. У 1977 відбулося знамените виверження, яке забрало життя кількох сотень людей. Одним із найпотужніших стало виверження 2002 року, коли лава, що змітає все на своєму шляху, знищила півтериторію міста Гома.

 

Лава вулкана досить рідка та надзвичайно текуча, що зумовлено недоліком кварцу в її складі. Як результат, вона рухається з блискавичною швидкістю близько 100 км/год. Згідно з сучасними дослідженнями, що проводяться сейсмологами, найбільше з усіх відомих вивержень вулкана Ньірагонго ще попереду, і воно може статися будь-якої миті. Місто Гома знову опиниться під ударом нещадного монстра.

Морфоскульптури суходолу

Зовнішні сили

тема экзогенные процессы Земли
схема внешние процессы Земли

Вивітрювання

  • під впливом коливань температури,
  • хімічної дії води
  • атмосферних газів
  • організмів.

схема внешние силы Земли

Вивітрювання

робота вітру


робота моря

Снимки со спутника подтвердили необратимое затопление Нидерландов

Учёные использовали радарные снимки со спутника Sentinel-1A, чтобы составить карту оседания пород в Нидерландах. В исследовании применялись фотографии с ноября 2014 по апрель 2016 года и информация о 2,5 миллионах контрольных точек измерений. По мнению нидерландских учёных, полученные со спутника данные помогают отслеживать изменения пород и принимать меры по повышению безопасности.

Карта показывает, что некоторые области Нидерландов, включая западное побережье озера Эйсселмер и восточная часть города Гронингена, оседают со скоростью 20 мм в год. Подобная тенденция означает, что эти территории находятся под угрозой необратимого затопления.

«Для нации, живущей ниже уровня моря, изменение земной поверхности является делом экзистенциальной важности», — заявляет Рамон Ханссен из Дельфтского технологического университета.


робота тікучих вод

интерактивная схема

робота льодовиків